Був я вчора на засіданні Київського богословського клубу в Інституті св. Томи. Представники католиків і православних розбирали біблійні підстави для вчення про примат римского єпископа.

І так мені шкода католиків було - ну, просто очевидно, що тема ця провальна для них від самого початку, оскільки часи вже не ті, аби на серйозному рівні можна було би дискутувати на цю тему.

Але вся система Римської церкви - занадто великий механізм, аби його можна було швидко розвернути. Чим більша конструкція - тим більше часу і сил вона потребує для свого маневру. І тому мені шкода католиків - боюся, таких сил вони не знайдуть. Та і ризик великий. Тому і доводиться їм відбиватися - часто для проформи. Ну а що робити?

Православні на цьому засіданні торжествували.

Але ось сьогодні в жж-стрічці побачив я один хороший демотиватор. Який демонструє, наскільки легко знайти подібні "скелети" у шафі також і у православних. Взагалі - у всих християн.

Коли у дитинстві я перший раз почитав оці рядки, що ви їх бачите на картинці - я надовго замислився. Шукав нормальну богословську відповідь, і не знаходив. І досі не знайшов.

Мені хочеться відзначити отця Петра - представника католиків на вчорашньому цьому засіданні. Який казав приблизно так:

"Є, звісно, найлегший шлях - все заперечувати (мова йшла про папу Гонорія). Але я особисто читав рішення собору, який засудив цього папу як єретика. І це є істиною".

Така правда викликає повагу.

От і я думаю, що всим християнам поки дуже важко адекватно відповідати на подібні картинки. Але, можливо, ліпше не вигадувати нічого такого, що би викликало несприйняття?

Хороший демотиватор. Змушує подумати.